Мова – це серце нації, а нація – це особистість; вона має своє обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле, теперішнє й майбутнє.
Українська мова – мова української нації. У ній – тисячолітня історія нашого народу – історія тяжка, кривава, із злетами та падіннями, осяяна духом свободи та незалежності Української держави.
Дивовижна українська мова, що пройшла довгими тернистими шляхами свого розвитку, – це частина сутності нашого «я», нашої ментальності. Вона ввібрала в себе все найкраще, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше та найніжніше – перший голос немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній, розпачливий зойк прощання людини з білим світом; святковий настрій від Великодніх дзвонів та глибоку тугу голосіння від найдорожчих утрат, блакить високого неба і золото сонця та пшеничних ланів; дзюрчання кришталево чистих гірських потоків і аромат квітучих вишневих садів; гіркоту поневіряння на чужині й відчуття піднесеності в молитві до Бога за свій рід, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.
«Мова – це душа народу, народ без мови – не народ», – писав Володимир Сосюра.
«Любімо українську мову, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови…» – закликав Максим Рильський.
І цьогоріч у День української писемності та мови учні та вчителі нашого ліцею охоче взяли участь у традиційній щорічній загальнонаціональній акції єднання навколо рідної мови – написанні Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Уже 21 рік поспіль цей захід єднає не лише українців, але й людей різних національностей, які люблять і шанують українську мову.
В рамках тижня, присвяченого Дню української писемності та мови, класними керівниками та вчителями української мови ліцею були проведені різноманітні заходи, які дали змогу учням поглибити знання про витоки писемності та розвиток української мови; усвідомити необхідність пропагування української мови в суспільстві, доторкнутися до джерел духовної культури рідного народу, підвищення власної мовної культури як обов’язку кожного українця.