7 грудня –  Всесвітній день української хустки. Це свято ще зовсім молоде: його почали відзначати лише рік тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Мета свята – об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій…

Видатний історик Михайло Грушевський писав у своїй «Історії України», що хустка відома на всій території України, починаючи з часів Київської Русі, вона була поширена в козацьку епоху і дійшла до наших днів. Змінювалися тільки кольори, а хустка залишалася хусткою. Протягом століть хустина була в Україні найдорожчим подарунком, символом матері, домівки. Яскраві, барвисті, помережані веселковим маєквіттям, хустки ніби символізують квітучу душу України.

Крім побутового, хустка в Україні мала ще й обрядове значення. В часи козаччини був добрий звичай у дівчат: коли козаки вирушали в похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як символ вірності в коханні. Носив козак подарунок коханої біля серця, і була та хустина  йому оберегом від ворожої кулі, полону, зради побратима, лихого ока та забуття – дівчини, матері, України.

Минають роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, з’являється нова мода, та ніколи не зникнуть з пам’яті людської добрі традиції прадідів; їхні обереги поруч нас не дають нам забути, що ми – діти народу українського.

Зараз хустка майже втратила обрядове значення, але продовжує залишатися вживаним елементом у сучасному вбранні. Не забувають про хустку і відомі дизайнери, пропонуючи хустки, що надають особливого колориту жінкам.

То ж нехай завжди охороняє хустка-берегиня тепло наших душ і живе вічно, як наша невмируща Україна-мати!

День Збройних сил України – це саме те свято, коли в серцях у кожного патріота поєднуються гордість за наших героїв і смуток за тих, хто боронив Україну до останнього. Це свято не лише військових, а й усіх свідомих громадян, які вболівають за долю нашої землі і нашого народу.

«Ми – сини й дочки твої, Україно!» – під таким гаслом протягом тижня  в нашому ліцеї було проведено ряд заходів, приурочених Дню Збройних сил України. Вчителем фізичної культури Новіковою Н.М. були організовані військово-спортивні змагання між учнями 8 та 9 класів, під час яких вони продемонстрували свої морально-вольові  якості: силу волі,  наполегливість, рішучість,  упевненість, взаємопідтримку. Перемогу в запеклій боротьбі поділили між собою  команди 9-А та 9-Б класів.

Вчителем предмету «Захист України» Новіковим В.І. для учнів 10-11 класів були проведені  випробування зі стрільби з пневморушниці, збірка та розбірка АК, де кращими стали учень 11 класу Бобрик Богдан та учень 10 класу Радченко Владислав.

Долучилися до святкування  і учні початкових класів. Для них вчителями фізичної культури та класними керівниками  Шарко В.В., Запара І.В., Коваленко А.М., Діловою І.О., Бобрик М.І., Лапіною Л.П., Білай Н.І., Пономарьовою Л.Д. було організовано та проведено змагання  «Веселі старти» та конкурсно-розважальну гру «Нумо, хлопці!»

Голодомор 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений Російською імперією, яка на той час називалася СРСР, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат.
Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня…
За даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат в Україні від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. Але це не остаточна кількість, дослідження ще продовжуються.
До вбивства людей голодом у мільйонних масштабах безпосередньо призвела спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у українських селян представниками тоталітарної радянської влади.
Це був свідомий і цілеспрямований терор голодом, розрахований на придушення опору українців проти комуністичної влади і фізичного знищення українських селян. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону.
А за «Законом про п’ять колосків» голодуючих людей карали розстрілом навіть за спробу зірвати декілька колосків пшениці з колгоспного поля. Фактично людям було заборонено володіння їжею.
За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932–1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, яку використав тоталітарний режим в Україні.
Без належної оцінки Голодомору 1932-1933 років в Україні – цієї найбільш цинічної форми політичного терору в історичному, соціологічному, правовому і політичному аспектах, неможливо сьогодні уявити історію Європи ХХ ст., збагнути саму суть тоталітаризму. Слід з повною підставою говорити про глобальну соціо-гуманітарну катастрофу в історії людства, а не лише українства.
Весь світ має визнити Голодомор геноцидом українців, а Російська імперія, яка зараз називає себе Російською Федерацією, має понести за це відповідальність.

У нашому ліцеї до Дня пам’яті жертв Голодомору було проведено просвітницько-виховні заходи: онлайн-лінійка «Схилімо голови в скорботі» який підготувала  вчитель історії Матвієвська Л.М., класними керівниками було проведено години спілкування  з переглядом мультиплікаційного фільму «Голодний дух»,  в фойє ліцею  з  інформаційних листівок учні  мали змогу ознайомитися з  жахіттями 1932 – 1933 р.

Едмунд Берк, англійський політичний діяч і публіцист епохи Просвітництва, стверджував: «Єдине, що потрібно для тріумфу зла – це те, щоб добрі люди нічого не робили». Тому надзвичайно важливо завжди мати активну громадянську позицію і соціальну відповідальність. Ми не маємо права забути! 28 листопада о 16 годині запалімо Свічку пам’яті у своєму вікні і вшануємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років… Наш народ сильний і незламний завдяки нашій історичній пам’яті.