27-го січня світ вшановує пам’ять жертв Голокосту.
Голокост – давно усталений термін, який означає масове знищення нацистами єврейського населення Європи (в перекладі з грецької це слово означає “цілопалення”, інше значення – катастрофа). У 1933-1945 роках систематичним переслідуванням піддалися 60 відсотків єврейського населення Європи. На території колишнього Радянського Союзу загинуло близько двох мільйонів 900 тисяч чоловік єврейської національності.
Відомо, що майже стільки ж чоловік єврейської національності пережило окупацію, скільки і загинуло. Кожному з тих, кому вдалося врятуватися, хтось допоміг сховатися, ризикуючи власним життям.
З 1953 року Ізраїль присуджує людям, що приховували євреїв в роки Голокосту, почесне звання Праведника народів світу. На сьогоднішній день у світі налічується близько 15 тисяч праведників, в тому числі близько 3,5 тисяч громадян колишнього СРСР.
1 листопада 2005 Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 60 / 7, в якій постановила, що день 27 січня буде щорічно відзначатися як Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. 27 січня був обраний тому, що саме в цей день в 1945 році Радянська армія звільнила найбільший нацистський табір смерті Освенцим-Біркенау (Польща). За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей.
“Холокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість”, – йдеться в резолюції ГА ООН. Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами – ще понад 90 держав.
Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоб уроки Голокосту назавжди збереглися в пам’яті наступних поколінь і сприяли запобіганню актам геноциду в майбутньому.